(1867-1957)
- Співпраця Соломії Крушельницької і АртуроТосканіні почалася у грудні 1904 року, коли видатний італійський диригент запросив її до участі у виставі опери “Лорелея” А. Каталані. Про це згадує у своїх спогадах італійський музикознавець ҐвідоМаротті: “АртуроТосканіні, – найвимогливіший до музикантів, починаючи від себе, і не дуже приязний до співаків – схилявся перед Соломією Крушельницькою. Працюючи головним диригентом театру “Regio” в Турині, він приступив до постановки опери “Лорелея” композитора АльфредоКаталані […] і обрав на головну роль Крушельницьку. Її було запрошено на чотири вистави. Однак у зв’язку з надзвичайною вимогливістю знаменитого диригента і його прагненням досконалості, репетиції опери Каталані тривали довше призначеного часу, і синьйора Соломія відмовилася від участі у двох останніх виставах, оскільки змушена була поїхати з Туріну до барселонського театру “Liceo”, де попередньо домовилася про виступи у кількох спектаклях […].
- Тосканіні боляче сприйняв від’їзд Крушельницької. Закінчивши цикл спектаклів “Лорелеї”, він відчув необхідність написати великій актрисі ці короткі рядки: “Дорога синьйора Саломея! На мій превеликий жаль, після вашого від’їзду розвіялась атмосфера зачарування і весь той дух невимовної поетичності, який Ви створили своєю участю у “Лорелеї”. Бідний і завжди нещасний Каталані: знайти у Вашій особі найкращу виразницю своєї світлої мрії і бачити, як вона несподівано зникла. Чи ви повернетеся знов? Щиро вірте мені. АртуроТосканіні”.
- Наступною спільною роботою видатних митців була світова прем’єра опери Вітторіо Ньєккі “Кассандра”, а згодом постановка опери “Мадам Баттерфляй” Дж. Пуччіні, які відбулися у грудні 1905 року в Болоньї в театрі “Comunale”.
- У 1906 році Соломія Крушельницька в складі італійської трупи вирушила в своє перше аргентинське турне в Буенос-Айрес. Трупу очолював АртуроТосканіні. Того сезону під керівництвом Тосканіні Крушельницька виступила в операх “Ля Валлі” та “Лорелея” АльфредоКаталані, “Джоконда” АмількареПонк’єллі, “Мефістофель” АрріґоБойто, “Тоска” Джакомо Пуччіні, “Валькірія”, “Трістан та Ізольда” Ріхарда Ваґнера.
- Особливим успіхом у виконанні української співачки користувалися опери Ваґнера. Виступ Крушельницької в опері “Валькірія” 16 червня 1906 року став вершиною її слави. “Брунгільда у її виконанні, – писав мистецтвознавець Мар’яно Бош, – ще ніколи не викликала таких овацій, якими вона була зустрінута того вечора. Оркестр змушений був припинити гру, бо неможливо було продовжувати її, – такими одностайними були овації публіки. Тосканіні повинен був це зробити, керуючись здоровим глуздом…”
- Найбільшим досягненням творчого тандему співачки і диригента були постановки опер Ріхарда Штрауса “Саломея” і “Електра”.
- Світова прем’єра “Саломея” відбулася 9 грудня 1905 року на сцені Дрезденської придворної опери і викликала безліч дискусій. Публіку вразило новаторське трактування біблійного сюжету, незвична мелодика й гармонія твору. Через рік “Саломея” була поставлена на сцені театру “LaScala” в Мілані під керівництвом АртуроТосканіні. Головну партію виконувала Соломія Крушельницька. Успіх цієї вистави перевершив усі сподівання. “24 грудня 1906 року “Саломея” тріумфує в Міланському театрі “LaScala” завдяки магії Тосканіні і чарам Крушельницької”, – писав музикознавець РінальдоКортопассі.
- Виступ співачки викликав беззастережне, одностайне захоплення слухачів. ҐвідоМаротті згадував: “Вже на першій виставі вона сама виконала “Танок семи серпанків”, не скориставшись з можливості заміни професійною танцюристкою. Це було сенсацією і справжнім тріумфом”.
- Італійська прем’єра “Електри” Р.Штрауса відбулася 6 квітня 1909 року також на сцені “LaScala” і принесла ще одну перемогу Соломії Крушельницькій і АртуроТосканіні. Ріхард Штраус високо оцінив майстерність співачки. В листі до свого приятеля Віллі Левіна він написав: “В Мілані я слухав дуже гарне виконання “Електри”. Електра–Крушельницька знаменита, оркестр на диво гарний, в цілому я ще ніде не чув, щоб мій твір так гарно співали, все – кантилена”.
- Останній спільний виступ Соломії Крушельницької і АртуроТосканіні відбувся влітку 1909 року в Неаполі в театрі “SanCarlo” під час концерту, присвяченому пам’яті композитора, піаніста і диригента Джузеппе Мартуччі. Тоді прозвучали такі твори Мартуччі, як Одинадцята симфонія, “Ноктюрн”, “Новелета”, “Тарантела” і “Пісня спогадів” на слова РоккоПальяра, яку виконала Соломія Крушельницька.
- Згодом АртуроТосканіні написав такі рядки про українська співачку в листі до італійської піаністки ДжуліаниВентурі, подруги Крушельницької: “Скільки чудових спогадів про мистецтво і дружбу промайнуло в моїй уяві! […] Неперевершена співачка, чарівна жінка! Нам довелося зустрітися ще раз у Віареджо в роки першої світової війни. Потім моє циганське життя, мої мандрівки по Америці обірвали всі контакти між нами”.
Артуро Тосканіні
