(1873-1921)
- Енріко Карузо і Соломія Крушельницька виступали разом у 1898-1900 роках на сцені Великого варшавського театру, а також у складі італійської трупи в Санкт-Петербурзі. Збереглися відгуки в пресі на їхні спільні виступи в операх. Проте якщо Крушельницька відразу отримала визнання публіки й музичної критики, то в рецензіях на ранні виступи Карузо ми зустрічаємо зауваження, які стосуються в основному сценічного боку його партій. Тут необхідно врахувати, що це були його перші серйозні кроки на оперній сцені.
- Так, 30 грудня відбувся виступ Крушельницької і Карузо в Маріїнському театрі в опері Джузеппе Верді “Бал-маскарад”. Відгук про виставу розмістила газета «Петербургскийвестник» за 1 січня 1899 року: “[…] нова примадонна звертає особливу увагу на сценічну сторону образу, на сценічне відтворення, на жести, на костюм, не пропускаючи нічого, що може надати ролі правдивості і життєвості. В таланті співачки є щирість, а її старанність увінчується успіхами”. Натомість про виступ Карузо рецензент написав так: “Карузо в ролі Герцога був одноманітним, а іноді навіть зовсім нудним, наприклад у баркаролі в другій дії. Сценічна сторона образу, а також костюми (наприклад, рибалки), залишають бажати багато кращого…”
- Наступна рецензія під назвою «Аїда», автором якої був відомий музичний критик Еміль Борман, стосується спільного виступу обох артистів в опері Верді, який відбувся 27 грудня 1899 року на сцені Великого залу Петербурзької консерваторії. Критик зазначав: «Крушельницька створила оригінальний образ Аїди. Можливо, для нас цей образ незвичний, але він цілком правильний. Щоб безпомилково визначити характер обдарування Крушельницької, треба бачити і чути її ще в інших ролях: якщо співачка так само щиро входить у кожну роль, так само зживається з ними, як з роллю Аїди, то доведеться визнати в ній дуже великий талант.
- Радамес у виконанні Карузо також був переконливим. Це був воїн з голови до п’ят, прямолінійний, впевнений. Його вигуки «giammai», «nonposso», фраза, з якою він, сам себе викриваючи у зраді, віддає жрецю свій меч, були проспівані з великою силою, сповненою правдивості і безпосередності. З такою ж щирістю і палкою пристрастю звучали його любовні арії і всі партії в дуетах і ансамблях” («Северный курьер», 27.01.1900 р.).
- На початку 1900-го року Соломія Крушельницька й Енріко Карузо продовжують виступати в Петербурзі. Про їхній виступ в опері «Фауст» Ш.Ґуно читаємо: “Крушельницька в ролі Маргарити продемонструвала безсумнівне обдарування. Маргарита – чи не найкраща роль співачки з усіх тих, в яких вона виступала у нас до цього часу. У створеному образі не було ніяких перебільшень, але багато теплоти. Створений нею образ може задовольнити суворі вимоги взагалі, у всіх відношеннях: задум образу точний, а всі деталі витримано в єдиному стилі. […] Карузо в ролі Фауста був посередній у сценічному відношенні і часто втрачав можливий для цього ефект, але співав він прекрасно. Голос співака звучав яскраво, свіжо й гарно. Карузо за цей час уже повністю закріпив за собою симпатії нашої публіки» («Новое время», 11.01.1900 р.).
