(1876-1955)
Упродовж своєї оперної кар’єри Соломія Крушельницька спілкувалася з багатьма відомими співаками, композиторами і диригентами. Зазвичай її співпраця з партнерами по оперній сцені розвивалася гармонійно. Дещо інакше склалися стосунки Крушельницької з відомою польською співачкою Яніною Королевич-Вайдовою (1876-1955), які були конкурентними.
Початок творчої діяльності Крушельницької і Королевич починався однаково – обидві навчалися в консерваторії Галицького музичного товариства в професора Валерія Висоцького. В 1893 році, в перший рік свого навчання у Львові, Яніна Королевич навіть винаймала одне помешкання із Соломією Крушельницькою. Про цей період вона так писала у спогадах: “До Львова я приїхала 15-літньою дівчинкою. […] Це було зимою, в середині навчального року. Довго тривали дебати професорів і тодішнього директора консерваторії Рудольфа Шварца: чи можна в п’ятнадцятирічному віці починати професійно навчатися вокалу. Ситуація ускладнилась тим, що мені не було де зупинитися. На допомогу прийшла учениця Висоцького Саломея Крушельницька, яка в тому році закінчувала консерваторію: вона запропонувала жити з нею у приватній квартирі пані Мозерової. Туди мама і відвезла мене, віддавши під опіку господині дому”.
Після завершення навчання у Валерія Висоцького обидві співачки успішно дебютували на сцені театру Скарбека – Крушельницька в ролі Леонори в опері «Фаворитка» Ґ.Доніцетті (1893 р.), Королевич – в ролі Ганни в опері «Страшний двір» С.Монюшка (1894 р.).
Згодом доля зводить співачок у Варшаві – у 1898 році вони обидві стають солістками Великого театру. Оскільки мали голос подібної теситури (лірико-драматичне і ліричне сопрано), їхній репертуар часто співпадав і вони мимоволі стали конкурентками. Якщо Крушельницька відразу завоювала варшавську публіку, то шлях до визнання Яніни Королевич був складнішим.
У грудні 1900-го року обидві співачки брали участь у постановці 500-ої вистави опери С.Монюшка «Галька», яка стала наймасштабнішою урочистою подією оперного сезону у Варшаві. Провідну роль Гальки доручили обом співачкам. Соломія Крушельницька виступала у денній виставі, а Королевич – у вечірній.
Це була улюблена партія Яніни Королевич. Згодом вона неодноразово виступала в ролі Гальки, зокрема в 600-й виставі, а 1 жовтня 1935 року як директор варшавського театру брала участь у підготовці 1000-ої вистави опери.
В кінці 1902 року Соломія Крушельницька підписала контракт з театром “San Carlo” в Неаполі і назавжди покинула Варшаву. Почалася наступна блискуча сторінка її біографії.
Цікаво, що й Яніна Королевич-Вайдова не залишилася у Варшаві. Того ж 1902 року вона вирушила на гастролі до Берліна, а потім – в Мадрид та Лісабон. Яніна Королевич здійснила успішну кар’єру. Виступала на оперних сценах у Польщі, Росії, Німеччині, Іспанії, Португалії, Англії, Франції, Чехії, Болгарії, США та Австралії. У 1917-1919 рр. та 1934-1936 рр. була директором Варшавської опери. Наприкінці свого життя Королевич-Вайдова написала мемуари, в яких описала свій творчий шлях. Особливе місце в цих спогадах відводиться Варшавському театру. Багато уваги артистка приділила портретам співаків, з якими виступала на сцені.
Насамкінець зазначимо, що конкуренція не завадила Яніні Королевич визнати талант Соломії Крушельницької. Саме їй належать такі рядки про виконання українською співачкою партії Графині в однойменній опері С.Монюшка: «Крушельницька в ролі Графині не мала собі рівних, і створений нею образ залишається найкращим, хоч і після Крушельницької багато співачок бралися за цю роль, яка вимагає специфічних вокальних даних, виняткового зовнішнього вигляду та акторського таланту».
